Як вона не намагалася, вона не могла знайти тут ні тіні сенсу,
хоча все слова були їй абсолютно зрозумілі.

Отже, ласкаво просимо! За лаштунками звучать жарти, хлопці намагаються виглянути, щоб побачити, скільки прийшло людей; повірте, їм так само цікаво дивитись на те, що відбувається на сцені, як і глядачам. Тому, що одне діло дивитися виступ на репетиції, коли зал - порожній, коли звукорежисер сидить і колупається в носі, забуваючи включити музику в потрібний момент. Коли за лаштунками цілуються парочки, і все, що людина чує, перебуваючи на сцені в цей момент, це тільки зривається крик капітана команди, яким бачте не сподобалося, як він сидить. Але виступати - справа зовсім інша. Виступ триває пів години, після промовець заходить назад за куліси, згадує, з чого все починалося, і розуміє, що це - все ...

- Тобто, ви дійсно думаєте, що жартувати про Кібербез - мізків, - це смішно?
- Ні, ніяких жартів про нетрадиційну статеву орієнтацію!
- Що значить ти не хочеш грати бомжа? Це одна з провідних ролей!
- Знаєш, що це за відчуття таке - гумору? Те, якого у тебе немає.
- Чому це Анну Кареніну не може грати чоловік? Дурниці, ніхто і не помітить.
- Та не відрахує тебе Остапець за те, що ти його граєш! Максимум - підставить тобі підніжку.

А ти - так, ти, хто все ще сидить за лаштунками - спостерігаючи, посміхаєшся. Жартам - вдалим і не дуже, дурості та хвилюванню; смієшся, коли хлопці забувають слова - але, повір, вони не соромляться, а посміхаються тобі у відповідь, тому що, коли у тебе є почуття гумору, ти не боїшся здатися дурним або смішним.

Після виступу ти вислухаєш розповіді хлопців про те, як вони готувалися. Про чотири місяці репетицій і про перероблені сценарії; про репетиції в парку, в моторошно холодному кінозалі, в маленьких аудиторіях, де майже не поміщалася вся команда; про поділ їжі порівну між усіма, про млинці та забуте до них варення; про запізнення на роботу; про те, як на тебе всі дивно дивляться, коли ти репетируєш в центрі міста; про суперечки та про те, як це - сміятися й отримувати від цього задоволення.

Можливо, ти навіть захочеш взяти участь в інший раз, щоб пережити це все. Щоб випробувати трепет перед виходом на сцену, і посміхнутися не найліпшому жарту.

Але це буде іншим разом. А поки - ти проводжаєш поглядом хлопців, які (задоволені, голодні, втомлені, змучені) розходяться по домівках. Вони виконали те завдання, яке поставили перед собою чотири місяці тому. А хіба може бути щось краще, ніж досягати поставлених цілей?

"Що ж, по руках, король! Та, право, вір,
Сміх значить, що людина це не звір.
Таким вона одвіку нагороджена:
Як буде смішно, то сміятись можна!"