Студент має бути веселим, голодним і вільнимКажуть, що ДІІТ дуже складний ВНЗ і багато хто боїться сюди йти не тільки вчитися, а й працювати. Як Ви потрапили в цей університет?
Я завжди своїм студентам казав і кажу, що навчання це один з найважчих видів роботи. Будучи абітурієнтом, до ДІІТу зайшов випадково на день відкритих дверей. Планував їхати поступати в МДУ. Але смачні бутерброди з 5 копійок і лимонад затримали мене тут :). Вступив до університету спеціальність «Комп'ютерні та інтелектуальні системи та мережі» і став інженером-системотехніком.

Чи було важко вчитися? Так. Я не з тих, хто хапає зірки з небес, тому в університеті довелося неабияк «попітніти». Якби зараз запитали: «А хочеш назад на перший курс?», я б однозначно відповів - «ні». Але при всьому цьому я досить добре натренував свої навички та, згодом, участь в різних проєктах за різними напрямками давалися мені вже не так складно. Хоча завжди доводилося вчити щось новеньке.

Зараз Ви вже в ролі викладача. Які предмети ведете і в чому їх суть?
За час викладання мені довелося вести багато різних дисциплін, особливо коли був асистентом. Зараз моя основна дисципліна «Архітектура комп'ютерів» присвячена вивченню різних компонентів обчислювальних систем і їх взаємозв'язку. Ця дисципліна фундаментальна: в яку б професію в ІТ не закинув вас доля, треба знати, що у тебе під «капотом» і як це працює на випадок якщо немає стандартного рішення.

«АК» читається на третьому курсі та базується на вже набутих знаннях. Тому, якщо студент не відрізняє біта від байта, а дешифратора від мультиплексора, йому буде нудно і незрозуміло. Упор у вивченні дисципліни робиться на класику: компоненти комп'ютерних систем постійно модернізуються, але при цьому класичні постулати залишаються постійними і їх треба знати. Разом з тим, якщо хтось піде шляхом розробки сучасних архітектур, йому доведеться дізнатися багато нового та цікавого, що не викладається в цьому курсі.
В цьому році ми впроваджуємо нові професійні дисципліни на платформі академії Cisco при ДНУЗТ, керівником і інструктором якої є я. На мій погляд, це будуть дуже цікаві і сучасні курси, де теорія тісно переплітається з практикою.

На мій погляд, бути викладачем нелегко. Чи займаєтеся самоосвітою і чи багатьом навичкам довелося навчитися додатково перш ніж стали викладати?
Моя робота цікава, творча, місцями весела і дуже не проста. Обов'язково варто відзначити той фактор, вельми значущий для мене, що існує свобода в плануванні робочого часу.
Шлях будь-якого викладача це, перш за все, постійна самоосвіта. ВНЗ створює основу освіченості студента, його фундамент і його професійну орієнтацію. Далі все залежить від людини, а саме, - яку «будівлю» він особисто на цьому фундаменті зведе. Навичок мені довелося придбати дуже багато. Професійно використовувалися - викладання і програмування.

До кожного студента потрібен свій підхід. Що найбільше дратує, що подобається, чого не вистачає сучасним студентам? І який він - ідеальний студент?
Студенти як студенти. Хтось розумніший буде, хтось красивіше. Але база знань, з якої вони приходять зі школи або коледжу, на жаль, слабенька. Втягнутися в навчальний процес не всім вдається. Навчання для таких студентів стає нецікавим тягарем. А дратує найбільше недбалість і «вампіризм» щодо чужого і свого часу. Моя формула ідеального студента: веселий, голодний, вільний і без «боргів».

Чи є студент / група, яка запам'яталася найбільше? Чи підтримуєте дружбу після випуску?
Групи такої в цілому, мабуть, немає. Хоча можу виділити «свою першу» (кураторську) групу 2005 року випуску. А окремих студентів багато запам'яталося. На нашому факультеті дуже багато цікавих студентів навчалося і навчається, які надовго запам'ятовуються.
З багатьма ми стали друзями, правда зараз бачимося не часто :(

Кажуть, що Ви досить строго оцінюєте студентів. Чи так це?)
Думаю, що маю статус «пройти можливо». Максимум балів ставлю, але рідко.
Ну і використовую принцип: «Зробив - отримай, не зробив - отримаєш» :)

Ви часто їздите зі студентами на олімпіади. Чи було щось запам'ятовується з цих «подорожей»?
Кожна з таких поїздок унікальна сама по собі. Кожна чимось запам'ятовується і часто - чимось хорошим і веселим. Але олімпіада це, перш за все, дуже напружене проведення часу. Підготовка, тренування, участь, перевірка робіт, суперечки, апеляція і ... затяжна насолода від перемоги або короткий смуток від поразки.
В основному олімпіади на які я їздив, проходили в Одесі. Перший раз, коли потрапив в це місто, воно мені не дуже сподобався - якесь собі містечко, але, щоправда, з родзинкою. Потім доводилося їздити в Одесу кілька років по 5-6 разів на рік: там я читав лекції студентам. В результаті, я десь навіть закохався в це місто. Це прекрасне і дивовижне місто. Воно не схоже ні на одне, яке я знаю. Тому рекомендую там побувати й не один раз.

Про Вас розповідають як про завзятого мандрівника. Це Ваше хобі? Чи траплялося подорожувати в компанії студентів?
Я дійсно люблю різного роду поїздки та походи. Був період, коли захоплювався гірським туризмом. І проводив по гірському маршруту студентів зі своєї кураторської групи (після їх третього курсу). Ще одна улюблена розвага - ходити на каяках по Дніпровських і Самарських плавнях. Але, мабуть, найцікавіше для мене зараз - автомобільні поїздки. Наприклад, торік ми проїхали близько 4000 кілометрів по Західній Україні із метою відвідування старовинних замків. А два роки тому - по містах Росії, там метою були стародавні монастирі. Зараз гальмують карантинні обмеження, але в недалекому майбутньому планую будувати маршрути по країнах Європи.
Серед захоплень особливе місце займає рибалка і заняття плаванням. Водна стихія це моє.

Повчившись і попрацювавши в університеті, який аспект освіти хотіли б змінити?
Перш за все, університет повинен вкладати в викладача і згодом вимагати від нього відповідної професійного розвитку. Це дуже важливо. Допоміжний персонал повинен працювати на викладача, а не створювати для нього додаткові проблеми (наприклад, жорсткими вимогами до чисельних паперів).

Чи займались будь-якими цікавими проєктами крім викладання?
У мене всі проєкти були цікавими. Зазвичай я виконував їх поодинці без команди. Можливо, це мінус. В основному були проєкти автоматизації ведення бухгалтерії, діловодства та управління (об'єкти: склади, готелі, ресторани, центри відпочинку, виробництва, медустанови тощо). Але це в минулому. За ряду причин я кинув цим займатися.

В цьому році я разом з Олексієм Петровичем Зайцем закінчили курси інструкторів CISCO за програмою CyberOps. Коли складали іспити, я сказав, що більше на подібні курси не піду: вельми «жорсткий» процес. Особливо враховуючи, що я давно «відійшов» від мереж, а «захистом інформації» як таким і взагалі не займався ніколи.
Але тепер у нас на кафедрі буде впроваджений курс CISCO, який розрахований на один рік навчання. При успішній здачі іспитів буде видаватися сертифікат (щоправда, для отримання сертифікату міжнародного зразка все ж доведеться складати іспит в спеціальному центрі). Крім цього, розглядається можливість включення інших курсів CISCO в процес навчання наших студентів. Над сьогоднішнім п'ятим курсом ми поки що будемо експериментувати та набиратися досвіду.