Спочатку про професію. Я знаю чимало людей, які після сорока років починають ставитися до програмування, як до рутини. Тобі воно як і раніше цікаво?
Мало того що цікаво: я б навіть сказав, що якщо деякий час перебувати поза програмування, наприклад на відпочинку, то починається така собі «ломка», хочеться чогось такого спрограмувати ;) Що стосується віку... Напевно складніше все ж стало бігти за прогресом в програмуванні і не стільки через небажання, скільки через брак робочого часу. І ще, відверто кажучи, - від ліні, коли замість читання професійної літератури приємніше взяти в руки гітару або порубатись із синами через мережу в Цивілізацію ;)

Більшості програмістів доводиться працювати в командах. Як на мене, ти тут виняток - такий собі «самотній вовк». Як це воно - весь час полювати поодинці?
Мені значущість самотності - сильно перебільшена. По-перше, як вже було сказано вище, ми з Вами вдвох як з постановником складаємо команду. По-друге, робити сайти без дизайну було б вкрай дивно. Отже, є й дизайнер. А це вже як мінімум троє. А плюс ще адмін ...;) Якщо вже про командність, то вона повним ходом і цілком успішно присутня в музичній стороні.

Розкажи, будь ласка, про свої студентські роки. Що було найцікавішим у навчанні. І що, навпаки, напружувало.
Найцікавішим в навчанні було звичайно ж, як у всіх, - безтурботне студентство. І те, що у нас крім навчальних занять склався не просто дружний, але ще й творчий колектив. Та й в гуртожитку ми по суті жили однією великою родиною. Це той позитив, який не забудеться ніколи. Ах, гуртожиток! ..;).
Навчання на старших курсах було теж в задоволення, а ось на початку довелось важкувато. На першому ж іспиті з програмування мене зарубали двома поспіль двійками. Причому, чорт забирай, я точно пам'ятаю що писав без проблем програми. А ось розбиратись в теорії зовсім не вмів, та й досі не вмію, я - чистий практик.
Тут і виникла напруга. Спочатку нерозуміння і трійки на екзаменах дуже ображали, а потім в якийсь момент стало пофіг... І ось тут мені після третього курсу, очевидно, випав щасливий квиток у вигляді практики на кафедрі ЕОМ, де всі люди виявилися настільки адекватно-позитивними ...

Після навчання тобі сталося зануритися в викладацьке середовище кафедри «ЕОМ». Які були враження. Можливо, це буде цікаво нинішнім студентам.
Кафедра ЕОМ це - то що залишилося у мене в серці. Ці дружні обіди в 3202, коли шматочок сала (без перебільшення) розрізався на 8 частин на всіх. Ці вітання на свята. Ця атмосфера. Так що там, гарна атмосфера! Не знаю, може я був в тумані або ще якось, чи все ж потрапив в потрібний час в потрібне місце. Загалом це теж суперпозитив як продовження студентства. От хіба що зарплата ;)))
Ах, порожні коридори вечірнього ДІІТу, ах, п'ятилітровий бутиль молодого вина від Юрія Івановича і несподівана після цього зустріч з ректором ...;)))

Можливо, це здасться тривіальним, але - чого б ти побажав нинішнім жителям факультету? Звичайно, "кожному своє" ніхто не скасує, - і все-таки ...
Ось зараз скажу чи то дурість, чи то розпусту як для викладачів ;) ... Забивати на заняття, які не до душі і творити своє! Оцінки - тлін (якщо людина дивиться на оцінки, а не на знання - вона ватник, а з такими вам не по дорозі). Але знання набирати! ;) Працювати над собою кожну секунду. Щоб голова на плечах, позитив і доброта. Виховуйте в собі це. І ніколи не витрачайте даремно час на тих, хто не хоче його витрачати на вас. Все відбувається на краще. Просто будьте людьми. Всім здоров'я і миру.